27 років незалежності наблизили Україну до ідеї економічної самостійності, але ми так і не змогли увійти до переліку європейських країн, які відіграють визначальну роль в економіці регіону Центральної та Східної Європи. Я не прихильник негативної риторики щодо своєї Батьківщини, але поки ми можемо констатувати факт: ризик того, що Україна буде віднесена до категорії країн «втрачених можливостей», зростає. І справа тут зовсім не у виборі вектора інтеграції, а в повільності реформ, нерішучості реформаторів і в тязі «ТОП-менеджерів країни» до старих методів управління часів 90-их років або періоду СРСР.
Україна очима сусідів
Віталій Шапран, економіст
Популярні зараз
ПФУ повідомив, де в Україні мешкають найбагатші пенсіонери
Навіть в нашому регіоні «Центральна і східна Європа» українська економіка займає досить незавидне місце за масштабами роботи. Візьмемо, наприклад, підсумки 2017 року за даними Світового банку. Так, в Україні за підсумками 2017 року на душу населення припадало ВВП в розмірі 2640 доларів США. Наші найближчі сусіди по рейтингу - Судан, Філіппіни, Марокко, Папуа Нова Гвінея і Гондурас. А от сусіди за місцем розташування мали більш значні показники: Польща - 13811 доларів США, Угорщина - 14224, Румунія - 10813.
Звичайно, це порівняння проводилося по номінальному ВВП в доларах США, але саме цей показник дає нам розуміння готовності населення споживати глобальні продукти, ціни на які скрізь приблизно однакові. Якщо проводити порівняння розміру ВВП на душу населення за купівельною спроможністю, то і тут втішних новин для читачів у мене немає: Угорщина - 28375, Польща - 29291, Болгарія - 20329, Україна - 8666 доларів США на душу населення.
Другий проблемний момент - це сам масштаб номінального українського ВВП - до 120 млрд. доларів США. Це в рази менше, ніж у РФ, Туреччини, Польщі, Угорщини і т.д. Виходить, що масштаб нашої економіки є недостатнім для того, щоб залучати інвестиції, зацікавити інвесторів в своєму ринку збуту. А в ЄС Україна поки не беруть, тому використовувати переваги ринків збуту в ЄС ми також не можемо. Виходить, що Україна як би застрягла між новими країнами членами ЄС та ідеєю стати такою собі «східно-європейською Швейцарією». На цьому тлі триває конфлікт і силове протистояння за частину української території з РФ.
Однак наші сусіди не помічають Україну на мапі інвестицій не через невеликого масштабу економіки, а через майбутні вибори. З країни надходить дуже суперечлива інформація, і немає ніяких гарантій, що Україна не змінить вибір вектора розвитку. Варіантів не так і багато: ЄС, РФ або нейтральна країна. З огляду на конфлікт, на користь РФ вибір залишається малоймовірним, а ось вибір між ЄС і нейтралітетом залишається, і він може подобатися як крайнім правим, так і націоналістам.
Потрібно диверсифікувати економіку
І хоча економічне майбутнє України залишається туманним, в принципі, можна сказати, що головна проблема України сьогодні - це дуже малий потік інвестицій в реальний сектор. Економіка України залишається слабо диверсифікованою. По суті, ми виробляємо сталевий прокат і агропродукцію на експорт, що знижує диверсифікацію нашої економіки. Зате ось з диверсифікацією імпорту у нас все відмінно, крім енергоресурсів Україна імпортує весь спектр товарів народного споживання, цікавий населенню.
Щоб переломити таку тенденцію Україні потрібні іноземні інвестиції, які були б спрямовані не просто в агробізнес і металургію, а й в інші галузі економіки. Україна цікаво машинобудування, енергозбереження, телекомунікації, нові види транспорту, виробництво електротехніки і т.д. - тобто будь-які види промисловості та агробізнесу з високою додатковою вартістю.
Я переглянув більше 25 економік країн світу з ринками, що розвиваються і не знайшов жодної «happy story», де б характер економіки вдалося змінити менш ніж за 5 років. Зазвичай на це йде від 5 до 25 років, при цьому потік іноземних інвестицій повинен бути досить інтенсивним: для економіки України це близько 5-7 млрд. доларів справжніх прямих іноземних інвестицій на рік. Само собою, Україна не дотримується такого графіка, і для входу в нього нам потрібні реформи: податкової системи, системи пенсійного забезпечення, відкриття фінансового сектора для іноземних інвесторів і реформа свого фінансового ринку до стану, коли він сам стає постачальником довгострокових пасивів для інвестиційних компаній.
Майбутнє за інвестиціями
Я повністю поділяю радість банкірів, коли український парламент приймає якісь закони, спрямовані на захист прав кредиторів. Україні це не завадить, і більш того, це свого роду санітарний мінімум для інвесторів, який дасть можливість користуватися в країні інструментами фінансування, до яких вони звикли вдома. Однак просто кредитними ресурсами поміняти економіку країни неможливо. Відразу після виборів, влада в Україні повинна розконсервувати три джерела інвестицій: прямі іноземні інвестиції, інвестиції від населення і інвестиції від олігархів. Ці три джерела нам можуть дати 7-10 млрд. доларів в рік, і це тільки на початковому етапі. Іноземним інвесторам цікаво, щоб в Україні були: а) адекватна податкова система, наприклад, з податкової навантаженням не більше, ніж в Грузії; б) ліберальне валютне законодавство (щоб легально виводити дивіденди); в) гарантія права власності без прецедентів рейдерства.
Внутрішні ресурси населення може пробудити пенсійна реформа, адже на руках у населення знаходиться від 20 до 50 млрд. доларів США. Не всі ці ресурси можуть бути моментально кинуті в економіку України, частина з них обслуговує тіньовий оборот. Проте, офіційна економіка може розраховувати на приплив близько 2-3 млрд. доларів в рік від населення в формі інвестицій. Досвід Польщі, Угорщини та Румунії показує, що спиратися на гроші власного населення може бути і дорожче, але надійніше, тому що ці інвестиції нікуди з країни не втечуть.
Питання інвестицій від олігархів залишається відкритим. Сьогодні 75-85% економіки недержавного сектора представлені в Україні інвестиціями олігархів. Саме завдяки ним в Україні вже ніколи не повернеться комунізм, але саме вони не дуже хочуть пускати іноземців на ринок України, і частину своїх ресурсів (грошових і людських) витрачають на боротьбу між собою, що знижує їх роль і ставить їх успішність в залежність від політичних процесів.
Якщо Україна хоче стати повноцінним ринком в регіоні Центральна і Східна Європа, то в якості єдиного бенчмарка успішності нашої економіки слід брати інвестиції, причому без формальних грошових потоків або без будь-яких художніх схем. Тільки інвестиціями можна змінити характер нашої економіки і наблизити країну за рівнем розвитку до ЄС. Весь інший інструментарій - це допоміжні інструменти, які варто задіяти заради основної мети.
Віталій Шапран