Селище Піски у Донецькій області — вже давно зруйноване. Місцеві покинули свої домівки. Проте окупанти все ще намагаються відтіснити подалі українських армійців.
У Пісках запеклі бої точилися вже у 2014-му, а у січні 2015-го — ворог накрив населений пункт артилерією. Після ворожих обстрілів не лишилося жодного вцілілого будинку.
Наразі українські військові тримають оборону на околицях зруйнованого селища.
"З усього, бува з важкого. З "Дашки" (ДШК), з кулеметів, з ПКМів. Отакі всякі калібри", — каже військовослужбовець "Сич".
Його побратим "Елем" додає:
«Вони просто підходять тут, перевіряють, "прощелківають". Виводять нас на вогневі рубежі, щоб детально дізнатися, де ми знаходимося".
Російсько-окупаційні війська розмістили свої укріплення у селищі Веселе, де й досі проживають місцеві й звідти обстрілюють Піски.
У народі селище називають Жабуньками. Воно розташоване майже впритул до Донецького аеропорту, через нього проходить лінія розмежування.
"На відстані близько кілометра є в них три кулеметні розрахунки. І теж видно, одразу ж за Жабунькамі – два укріплення викладені з мішків, там вони ще колодами зміцнювали. Оце мінометні розрахунки, звідти можна вільно вести вогонь", – розповідає "Елем", дивлячись у "перископ".
Військові кажуть, що вже два тижні на цій ділянці фронту вщухла ворожа артилерія.
"Така тиша, вона насторожує, бо вона не просто так. Ми чогось чекаємо. Ми не знаємо чого, але чогось чекаємо", – каже "Караван".
Йому 24. Пригадує, як у свої 20 в перші дні російської агресії пішов добровольцем на фронт. Коли ж добровольчі батальйони переходили до контрактної армії, вдома залишатися вже також не зміг.
«Кадри з передової, з війни. Я бачу окопи і починаю згадувати друзів, побратимів, як було нелегко, але ми давали собі раду. І думаю, "якщо я можу, чого ж не допоможу знов хлопцям?" І хлопцям, і країні".
https://www.youtube.com/watch?v=9tFaEzXqFa4
Нагадаємо, генерал пояснив, коли НАТО відповість на російську агресію в Україні.