Міська площа в Керчі вчора, 19 жовтня, стала епіцентром горя й скорботи. Місто прощається із загиблими внаслідок теракту у політехнічному коледжі три дні тому.
Нагадаємо, внаслідок вибухів та стрілянини, яку за підозрами правоохоронних органів РФ влаштував вісімнадцятирічний студент-четвертокурсник Вадим Росляков, у коледжі загинула 21 особа: 17 з них діти, п’ятеро викладачів. Прізвище нападника в списку жертв, який оприлюднила кримська влада, відсутнє.
Слідчий комітет РФ відкрив кримінальне провадження за статтею «Убивство двох та більше осіб», але версія заздалегідь організованого теракту групою осіб набирає дедалі більше прихильників і в Криму, і на материковій Україні.
У той трагічний день камери відеоспостереження в приміщенні коледжу зафіксували Рослякова з рушницею в руках. Відомо, що напередодні юнак придбав до неї 150 патронів.
"150 патронів 12 калібру – це майже сім кілограмів, або 10 упаковок помістяться у великий рюкзак. Дрібні вибухові пакети (на знімку їх дев’ять), плюс два "нафаршированих" вражаючими елементами – як мінімум заважать кілограмів десять і вмістяться у трьох-чотирьох середніх сумках.
Помповик треба перезаряджати після п’яти пострілів. Три-чотири розрядки й ця зброя потребує чистки дула, або, якщо нова, обов’язково заклинить патрон в стволі.
Цей субтильний хлопчина, якщо вірити офіційній версії, стрибав з корпуса в корпус з солідним грузом по сходах, бігав класами й на все про все мав 15-20 хвилин.
На смузі перешкод я більше 20 вистрілів з помповика зробити б не зміг, та й половину з них промахнувся б. А у юнака вбитих скільки? І вже не питаю про те, де він взяв на цей арсенал гроші, при мамі-медсестрі й батькові простому роботязі.
Щодо «самогубства»: зброя при вистрілі, по інерції, мала відлетіти; людину, стріляючу в себе, мало б відкинути. Але вона акуратно лежить поруч з тілом. Мізки, вибачте, при кулі такого калібру, мали розлетітися метрів на три, півголови мало б знести. Але все не так. Отже, тіло перетягнули, стріляв не він, і не з дробовика", - пояснив журналістам Today.UA колишній боєць спецпідрозділу «Сокіл» Вадим Шуняк.
Тим часом українці вустами глави держави Петра Порошенка висловили співчуття родичам та близьким загиблих і звернулися до спеціалістів з питанням: а як застерегтися від «керченського сценарію» нашим учбовим закладам?
Не всі директори шкіл можуть впевнено назвати шкільну охорону надійною. Ні один освітній заклад від подібних ситуацій не застрахований. Але не керівники винні у тому, а Міністерство освіти. Саме тамтешні чиновники мали б профінансувати систему електронних перепусток. Для шкільного бюджету – це надто вартісне устаткування.
Уроки ОБЖ, як додаткове навантаження сприймають і учні, і педагоги. Фахівців з цього предмету також не існує, бо такої спеціальності не навчають у педагогічних вузах. У разі НП, залишається сподіватися тільки на себе та пам’ятати формулу порятунку для мимовільних учасників теракту:
"Біжи-ховайся-дай знати, - повчає Володимир Александров, перший заступник командира комунальної аварійно –рятувальної служби «Київська служба порятунку». – Основне завдання – вижити. Як би не було складно й страшно – заспокоїтися і взяти себе в руки. Є можливість покинути місце події – будь-що тікайте. Не можете: ховайтеся.
Категорично не рекомендуємо загравати, тиснути на жалість (це дратує) терористів, вбивць. Максимально проявляйте адекватну поведінку. Не прикидайтеся мертвим. Якщо нападники помітять, що ви дихаєте – буде ще гірше. Відсоток тих, кому вдається вижити після вдаваної смерті – мінімальний. І нарешті. Вижили – сповістіть рідним, друзям, знайомим, відповідним службам, де ви перебуваєте".