Лоліта Мілявська, яка вже багато років не випадає з обойми найпопулярніших зірок шоу-бізнесу, далеко не завжди була успішною та зігрітою любов'ю шанувальників. У житті співачки був період, коли їй довелося починати "завоювання Москви" з нуля.
Лоліта, яка народилася і виросла в Україні, каже, що навіть не мріяла про завоювання Москви. Для неї, солістки Одеської філармонії, вершиною устремлінь був Київ. І якби не тодішній чоловік співачки Олександр Цекало, вона б ніколи не опинилася в Москві. Саме він наполіг на переїзді.
"Я була молода мізками і не відразу зрозуміла те, що зрозумів Цекало: Останкінська вежа мовлення, яка допомагає у моїй професії зробити кар'єру, знаходиться в Москві", - пригадує співачка.
Звичайно, ні він, ні вона не уявляли, із чим їм доведеться зіткнутися в Білокам'яній, і через що пройти. На дворі був 1987 рік – час занепаду радянської епохи, ломки суспільних стереотипів і повної анархії в усьому. Підтримки в обох не було ніякої, і вони могли розраховувати лише на власні сили та на свою удачу. Їхніх випадкових заробітків не вистачало. І щоб хоч якось прогодуватися, їм з Олександром доводилося збирати пляшки. А ще, Лоліта тоді курила, і їй нерідко доводилося збирати бички біля ліфта, аби зробити хоч кілька затяжок.
"У результаті я заробила стоматит. Та оскільки медицина була безкоштовна і доступна, мені його швидко вилікували без усякого блату", - розповідає зірка.
Свого кутка у них не було, і щоб винаймати житло теж не було грошей. Тому вони часто ночували в підвалах у бардів, яких знав Олександр. Взагалі, пригадує Лоліта, в її колишнього чоловіка було багато талановитих знайомих, які виявилися дуже цікавими людьми. Вона говорить, що спілкування з ними було схоже на дорослий піонерський табір "з піснями біля багаття і вином".
Їм пощастило, що у брата Лоліти, який був членом збірної СРСР із водного поло, була своя квартира біля метро "Динамо". Він дозволив їм там пожити, і, таким чином, вони змогли накопичити певну суму на свою першу московську квартиру.
Втім, квартирою це важко було назвати. Це був свій кут у комуналці, але вони з Олександром були невимовно раді: адже це був їхній дім, в який вони могли прийти на правах господарів. Будинок у Ляліному провулку, в якому вони придбали кут, був 1902 року забудови, не бачив капітального ремонту з дня свого народження.
"У місяць там ловилося мишоловкою близько дев'яти десятків гризунів. Грошей на латання дірок не було, гарячої води теж, тому три роки ми милися в баку", - ділиться спогадами співачка.
Лише згодом вони зуміли накопичити на газову колонку і піддон для миття. Однак найбільше захоплення приносив їм старенький чорно-білий ламповий телевізор, взятий напрокат. Лоліта пригадує, як до них у гості завітав продюсер із США, що зацікавився молодими артистами. Заокеанський гість був шокований побаченим. Але "добив" його саме чорно-білий телевізор.
"Я зрозумів! Просто ви так любите!" – зробив висновок продюсер.
Він так і не зміг собі уявити, що люди так живуть через убогість, а не тому, що їм просто подобається маргінальний спосіб життя.
"Наші злидні нас абсолютно не бентежили. З Москвою воювати марно: ти сам доводиш, потрібен ти їй, чи ні", - ділиться своїми міркуваннями Лоліта.
Вона вважає, що їй все ж вдалося щось довести пихатій російській столиці, бо незабаром усі московські таксисти знали, що пасажири, які замовляють Лялін провулок, їдуть до Лоліти.
Про час, який вона провела зі своїм п'ятим чоловіком Дмитром Івановим, Лоліта не зберегла таких приємних спогадів. До речі, днями стало відомо, що Іванов потрапив у лікарню з травмами чи то після ДТП, чи то після бійки. Вона каже, що по-людськи бажає йому одужання, проте не здивована, що він потрапив у халепу.