Генасамблея ООН : тіло, радше, мертве, ніж живе

Сесія Генеральної Асамблеї ООН – традиційне місце зустрічі політичного бомонду всього світу. З високої трибуни порушуються різноманітні проблеми, проте ефективність Об’єднаних Націй і сьогодні перебуває під питанням.

Євген Магда, політолог

Мабуть, варто визнати, що світовий порядок у вигляді, яким він був до 2014 року, перестав існувати. Відновлювати його – наче намагатися склеїти докупи вщент розбиту чашку. Наче і всі шматочки зібрані та прилаштовані на свої місця, а пити з неї будь-яку рідину (крім, власне, клею) навряд чи доведеться.

Не варто вважати, ніби світовий порядок змінився одномоментно, але зростання фактору сили спостерігається постійно. Анексія Росією Криму та розпалювання конфлікту на Донбасі – найбільш вагомий прояв нових політичних реалій. Кремль відверто демонструє, що вважає пострадянський простір зоною власних виключних інтересів. З огляду на це санкції Заходу протягом певного часу виступають швидше подразником для Росії, оскільки вона поступово пристосувалася до них. До того ж зменшувати витрати на оборону та пропаганду Кремль не збирається, а створивши всередині Росії режим «фортеця в облозі» швидко придушує прояви опозиційності. Ярлики «ворогів народу» на Русі вішають звично та вправно.

Ще один важливий нюанс: світ нині є багатополярним. Можна досхочу сперечатися про ефективність санкцій Заходу проти Росії (вони є сильнішими, ніж очікували у Кремлі, проте слабшими, ніж сподівалися у Києві), проте спілкування з Путіним західні лідери не припиняють. А до того ж є ще Китай, Індія, низка країн Азії, Африки, Південної Америки, зустрічі з лідерами яких допомагають російській пропагандистській машині створювати необхідну картинку.

Для Росії виявилося достатньо чутливим включення до порядку денного сесії Генеральної Асамблеї ООН питання про ситуацію на окупованих територіях України. Показово, що Китай не проголосував проти, показово, що солідаризувалися з позицією РФ ще лише 12 країн. Так, Генеральна Асамблея не ухвалить директивного рішення, але сам факт розгляду питання впливатиме на міжнародну репутацію Росії, її авторитет та політичну вагу.

Петро Порошенко не лише закликав з трибуни Генеральної Асамблеї до формування миротворчої місії для Донбасу. Він намагався апелювати до людських почуттів своїх слухачів – лідерів різних держав, міністрів закордонних справ, членів національних делегацій. Очевидно, що згадка про Володимира Балуха, Олега Сенцова, Сергія Глондара мала додати промові людяного підтексту – вкрай потрібного у спілкуванні з аудиторією, для якої навіть найбільший за 20 років конфлікт у Європі не є найважливішою проблемою сьогодення.

Заклик Петра Порошенка до реформування ООН та покарання Росії за агресію – обов’язкова частина виступу. Подібно античному «Карфаген має бути зруйнований» український президент та інші високопосадовці мають закликати до покарання агресивного Кремля. Проте варто враховувати, що заклики реформувати ООН звучали задовго до анексії Криму і звучатимуть ще довго. Припускаю, що п’ятірка постійних членів Ради Безпеки ООН залишиться незмінною та з незмінними повноваженнями – парадоксальним чином, як осередок стабільності у неспокійному сучасному світі.

Поява Дональда Трампа на сесії Генеральної Асамблеї, як на мене, слугувала насамперед внутрішньополітичним інтересам. Президент США не просто оголосив про перехід від глобалізму до прагматизму та роздав звичну порцію погрозу постійним супротивникам Штатів. Він сьогодні бореться за успіх для республіканців на проміжних виборах до Конгресу у листопаді, і тому підкреслив економічні успіхи своєї адміністрації попри сміх у сесійному залі ГА ООН.

Україні доведеться не лише посилюватися у протистоянні з Росією, але і здійснювати внутрішні перетворення, аби створити запоруку для перемоги у гібридній війні. І суспільству, і політичній еліті нашої країни варто відмовитися від очікувань швидкого тріумфу у цьому протистоянні – потенціал РФ достатньо вагомий, а Захід у колективному його розумінні не зацікавлений у розпаді «імперії зла». Проте це геть не означає, що Україна має капітулювати, радше навпаки – їй потрібно шукати об’єднуючі з союзниками та консолідуючі суспільство цінності та інтереси.

Євген Магда