Сталеву 20-літрову каністру для бензину, яку використовують по сьогоднішній день, винайшов німецький інженер Вінценс Грюнвогель в 30-х роках минулого століття за спеціальним замовленням Адольфа Гітлера. Головною її перевагою стали три ручки. У чому ж особливість винаходу Грюнвогеля і чому цей проект ретельно приховувався військовими?
Автомобільна каністра з трьома ручками, виготовлена із сталі, продається на будь-якій АЗС. Але не всі знають, що придумана вона була для потреб Вермахту, як і багато інших корисних речей - тефлон, целлюкоттон, який використовувався у військовій медицині, мікрохвильові печі, лазер, комп'ютери, навігація.
У воєнні часи велика кількість техніки вимагала багато палива, запас якого німцям доводилося возити з собою, щоб не залишитися з сухим баком на марш-кидку або прямо посеред битви. У зв'язку з цим армії потрібна була надійна та зручна тара для перевезення і швидкого перенесення палива. Саме інженеру Вінценсу Грюнвогелю вдалося зробити процес транспортування максимально зручним. Для цього він оснастив прямокутну каністру трьома ручками. Дві ручки по краях дозволяли переносити наповнені важкі каністри удвох з напарником, а та, що посередині, призначалася для транспортування тари однією людиною.
За задумом, коли ємності ставали порожніми, одна людина, об'єднавши їх по дві і вхопившись за крайні ручки, могла з легкістю перетягувати з місця на місце аж по чотири каністри за раз. При цьому тара щільно прилягала боками один до одного і була зручна для переміщення. Через таку ергономічність за німецькими каністрами полювали союзні війська, що воювали проти Німеччини.
Незважаючи на те, що на сьогоднішній день на ринку представлено безліч зручних і різноманітних резервуарів для зберігання і перевезення палива, каністра Грюнвогеля, як і раніше залишається улюбленою тарою для бензину у всьому світі.
Раніше повідомлялося, які радянські позашляховики увійшли у рейтинг ТОП-12 кращих.