Життя між смертю і мистецтвом: як працівник судово-медичної експертизи Житомира поєднує роботу в морзі з танцями на пілоні

Ростислав Грищенко з Житомира працює там, де більшість людей навіть не уявляє себе - у відділі судово-медичної експертизи. Щодня він має справу зі смертю, готуючи тіла померлих до поховання. Але поза роботою його життя виглядає зовсім інакше - чоловік займається танцями на пілоні, які допомагають йому тримати баланс і не вигорати.

Про своє незвичне поєднання професії та хобі Ростислав розповів "Суспільне.Житомир". За його словами, інтерес до пілону з’явився ще у студентські роки, і з того часу ця справа періодично повертається в його життя.

У морзі він виконує відповідальну роботу - займається підготовкою тіл до поховання. Каже, це складний процес, який потребує уваги до деталей і поваги до померлих.

"Підготувати тіло до поховання - чималий обсяг роботи. Коли люди бачать різницю "до" і "після" й кажуть, що їм подобається те, що я зробив, то для мене це хороша оцінка моєї праці", - розповідає Ростислав.

До специфіки роботи він звик не одразу. На початку кар’єри траплялися тривожні сни, але з часом емоційна реакція змінилася. Сьогодні чоловік спокійно сприймає навіть складні випадки, а фільми жахів чи сюжети про апокаліпсис більше не викликають страху.

Робота в морзі, зізнається він, суттєво вплинула на його ставлення до життя і смерті. Зокрема, допомогла інакше подивитися на страх перед хворобами.

"Я не панікуватиму. Наприклад, якщо у мене буде онко четвертої стадії, яке вже не підлягатиме лікуванню, то не робитиму операцію. Просто житиму далі свої найкращі дні. І насолоджуватимуся життям. Скільки мені відведено, стільки і буде", - каже чоловік.

Під час чергувань Ростислав намагається трохи відволікатися, слухаючи музику або переглядаючи фільми.

А після роботи йде до спортзали, де вже кілька років серйозно займається полспортом.

Історія цього захоплення почалася ще під час навчання у медінституті. Тоді він підробляв танцівником у нічних клубах, але інформації про пілон як окремий напрям було небагато. Згодом інтерес повернувся, і тепер це повноцінна частина його життя.

За словами Ростислава, тренування дають не лише фізичну силу, яка потрібна в роботі, а й допомагають емоційно відновлюватися. Це спосіб "перемкнутися", поспілкуватися з людьми та вийти з важкого робочого стану.

"Такі заняття мені потрібні для розвантаження після робочого дня, тому що я працюю з тілами. Для цього треба мати хорошу як фізичну, так і моральну підготовку", - пояснює він.

Колеги ставляться до його хобі з розумінням, хоча іноді жартують. Одного разу Ростислав навіть виступив для них на корпоративі.

Зізнається, що на початку тренування давалися непросто, але з часом результати стали помітними. Водночас деякі елементи поки залишаються складними. Наприклад, "прапорці" - вправа, де потрібно втриматися на пілоні руками і підняти ноги у повітря. Саме цей трюк він зараз активно відпрацьовує.

Ростислав переконаний, що пілон - це більше, ніж просто фізична активність.

"[Пілон] - це мистецтво. Я бачив багато виступів до того, як почав займатися. Це щось неймовірне. Це краса, якщо це все правильно робити - органічно, під музику. Але яке мистецтво на пілоні без сили? Зрозуміло, що це і спорт також. Має бути розтяжка хороша. Мабуть, це й натхнення, бо після заняття я неймовірно надихаюся робити щось більше", - говорить він.

Його історія - про баланс між складною реальністю і тим, що допомагає не втратити себе.

Раніше ми писали: українці стрімко старіють через війну: організм виснажується на 10–15 років раніше.